Статті

<<<повернутись на попередню сторінку>>>

 

16.03.2015

 

Податковий компроміс та підводні камені його застосування

 

17.01.2015 року набув чинності Закон України від 25.12.2014 року за № 63-VIII «Про внесення змін до ПК України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

 

Відповідно до п. 1 вказаного Закону (або п. 1 Підрозділу 9-2 ПК України відповідно), податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

 

Аналізуючи норми Закону, Листи відповідного профільного Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики, відповіді, листи та Методичні рекомендації (щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з питань податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені Наказом ДФСУ від 17.01.15 року за № 13) ДФС України вбачається, що платники податків можуть застосувати процедуру податкового компромісу в наступних випадках:

 

  1. Самостійно подати уточнюючий розрахунок щодо податку на прибуток та ПДВ за відсутності ППР тощо, шляхом подачі відповідної заяви;
  2. Під час проведення податкової перевірки до моменту прийняття ППР;
  3. Після винесення ППР в процесі адміністративного та/або судового його оскарження – шляхом подачі заяви про намір досягнення податкового компромісу.

 

П. 12 Закону визначає, що платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом, тобто до 17.04.2015 року.

 

П. 2 Закону визначає порядок розрахунку сум, які підлягають до сплати в разі застосування процедури податкового компромісу. Так, сума заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Кажучи по іншому - сума погашеного податкового зобов’язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

 

Деталізуємо: 5 відсотків, що підлягають до сплати в разі застосування податкового компромісу, розраховуються від суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та/або ПДВ, які платник податків визнав заниженими по конкретним господарським операціям, перелік яких додається до заяви про застосування податкового компромісу. Жодних інших додаткових платежів до сплати в разі застосування процедури податкового компромісу не передбачено!

 

Слід також звернути увагу на те, що у випадку зобов’язання сплачувати додатково нараховані суми (навіть без законодавчого обґрунтування такого нарахування) – їх неможливо буде законно відобразити та кваліфікувати як конкретне податкове зобов’язання…

 

Висновок наступний: процедура податкового компромісу має заявницький (інформаційний) характер по принципу – підприємство має право, а не обов’язок – платник податків вправі самостійно приймати рішення щодо застосування процедури податкового компромісу. А його НЕ застосування НЕ тягне юридичної відповідальності. В свою чергу стимулювання податкових органів до його застосування розцінюється останніми як новий, більш простіший та швидший шлях та метод наповнення бюджету. Такі дії порушують основну ідею прийняття вказаного Закону, який направлений на встановлення діалогу між державою та платниками податків, звільнення платників податків від фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за умови сплати не задекларованих та/або неузгоджених платежів з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, зменшення кількості адміністративних скарг до контролюючих органів та адміністративних позовів до суду платників податків на рішення контролюючих органів, а також забезпечення додаткових податкових надходжень до бюджету.

 

Розібравшись із суттю та правовою природою податкового компромісу слід проаналізувати в першу чергу його негативні сторони, серед яких можна виокремити наступні.

 

Право податкового органу проведення документальної позапланової перевірки та оскарження результатів такої перевірки.

 

П. 3 Закону визначає наступне: Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

 

У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:

 

1)      приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов’язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу;

2)      складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку.

 

Саме в цьому і полягає основна хитрість новоприйнятого закону!!! Податківці, із належною їм позицією у розумінні податкових законодавчих норм, розуміють та застосовують вказані вище вимогу Закону на свій лад, а саме не оминуть можливості провести позапланову податкову перевірку платника податків, який вирішив застосувати процедуру податкового компромісу. В процесі такої перевірки будуть перевірятись ВСІ без виключення господарські операції та правильність нарахування податкових зобов’язань за їх вчинення з наступним прийняттям «роздутого» ППР.

 

Звичайно із таким незаконним податковим рішенням платник податків не погодиться і розпочне процедуру адміністративного та/або судового оскарження ППР. ОДНАК, відповідно до п. 6 Закону якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки згідно із цим підрозділом, податковий компроміс не застосовується.

 

В подальшому дії платника податків щодо визнання суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість будуть відігравати як доказова база проти останнього.

 

Станом на сьогоднішній день судової практики відстоювання своєї позиції ще не напрацьовано (та і не буде напрацьовано внаслідок нетривалого періоду дії норми закону стосовно податкового компромісу), тому перспектива виступати льодоколом нас не влаштовує…

 

На сторону платників податків виступив профільний Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики, який у своєму Листі від 10.03.2015 року за вих. № 04-27/10-598 висловив свою позицію щодо тлумачення та застосування описаних змін до ПКУ щодо податкового компромісу:

 

«Відносно можливості оскарження неправомірних дій контролюючого органу під час застосування процедури податкового компромісу необхідно зазначити, що пунктом 6 підрозділу 92 ПКУ визначено, що податковий компроміс не застосовується у разі, якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної позапланової перевірки під час процедури податкового компромісу.

 

Зазначена норма платниками податків та представниками контролюючих органів іноді помилково трактується як відсутність можливості оскарження неправомірних дій контролюючих органів, пов'язаних із застосуванням податкового компромісу (наприклад, таких, як відмова контролюючого органу у застосуванні платником податків процедури податкового компромісу по конкретних господарських операціях).

 

Разом з тим, зазначена норма підрозділу 92 ПКУ стосується лише оскарження ППР, прийнятого контролюючим органом за наслідками документальної перевірки, проведеної під час застосування процедури податкового компромісу, та не забороняє платникам податків оскаржувати в судовому порядку будь-які інші неправомірні дії контролюючого органу, пов'язані із застосування податкового компромісу

 

Мається на увазі наступне:

 

  • Платник податків вправі оскаржити неправомірну відмову податкового органу у застосування податкового компромісу;
  • Платник податків вправі оскаржити неправомірні дії податкових органів, щодо перевірки не тільки тих господарських операцій, перелік яких наданий до заяви про застосування податкового компромісу та прийняття ППР понад заявлений обсяг господарських операцій.

 

Відповідно до статей 60 та 61 ПКУ, якщо податкове рішення незаконне (повністю або частково), воно повинно бути скасовано та, як наслідок, відкликано. Якщо виявлені при перевірці порушення тільки частково підтвердились, що буде наслідком зменшення грошового (податкового) зобов’язання, за результатами розгляду скарги повинно бути прийнято нове ППР, однак вже із донарахуванням зобов’язань за загальним правилом (в силу п. 6 Закону).

 

Тобто, оскаржуючи неправомірні дії фіскального органу ми змушені будемо оскаржувати і ППР в цілому, що призведе до застосування того ж п. 6 Закону (не застосування податкового компромісу в разі оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки). Юридична недосконалість Закону відображається саме в замкнутому колі наслідків.

 

Тому, розуміючи таку дилему та те, що даний лист є лише інформативним – податкові органи нажаль не будуть його враховувати в своїй діяльності…

 

В разі, якщо платник податків повністю впевнений в правильності та законності вчинених господарських операціях і правильності нарахування податкових зобов’язань з їх наступною коректною сплатою, останній не позбавляється ризику отримати незаконне ППР (визнання правочинів нікчемними або фіктивними тощо) і скасування права на податковий компроміс.

 

Підготував:

 

Керуючий партнер, Адвокат

Олександр Расторгуєв

<<<повернутись на попередню сторінку>>>